http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/4933 2026-04-08T12:52:24Z 2026-04-08T12:52:24Z Труш, Василь Степанович Труш, Василий Степанович Trush, Vasyl Федірко, Віктор Миколайович Федирко, Виктор Николаевич Fedirko, Viktor Лук'яненко, Олександр Геннадійович Лукьяненко, Александр Геннадиевич Lukyanenko, Aleksandr http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/4988 2021-01-18T13:40:23Z 2020-07-01T00:00:00Z

Название: Вплив зміцненого елементами проникнення (O, C) приповерхневого шару на опір руйнуванню титану за втомного та ударного навантажень Авторы: Труш, Василь Степанович; Труш, Василий Степанович; Trush, Vasyl; Федірко, Віктор Миколайович; Федирко, Виктор Николаевич; Fedirko, Viktor; Лук'яненко, Олександр Геннадійович; Лукьяненко, Александр Геннадиевич; Lukyanenko, Aleksandr Краткий осмотр (реферат): UK: Мета дослідження – встановити вплив зміцненого приповерхневого шару елементами проникнення (киснем, вуглецем) на втомну довговічність титану за чистого згину та підвищених температур (до 350 °С) та ударну в’язкість за кімнатної температури. Методика. Досліджували зразки промислових титанових сплавів - (ВТ5-1 і ПТ-7М), псевдо-- (ОТ4-1), (+)- (BТ14 і ВТ19) класів. Після виготовлення зразки відпалювали у вакуумі за режимом: T = 800 °C, τ = 5 год., P = 0,05 мПа. Тонколистові зразки (~ 1 мм) насичували з кисне- та вуглецевмісного середовищ для формування градієнтного зміцненого приповерхневого шару без фазової плівки. Результати. Виявлено, що втомна довговічність в діапазоні температур Т = 20…150 °С титану ВТ1-0 не чутлива до температури випробувань при формуванні «оптимального» рівня зміцнення поверхні (K =70 %, l = 30 мкм) після обробки у кисневмісному середовищі. За температур Т = 150…400 °С залежність довговічності титану має однаковий спадаючий характер для всіх досліджуваних рівнів (K = 70 % та K = 140 %) поверхневого зміцнення. Виявлено, що зміцнення (K = 70 %, l = 30 мкм) поверхневого шару, сформованого у кисне- та вуглецевмісному газових середовищах, підвищує ударну в’язкість на 4...6 % відносно необробленого (K = 0 %) стану. Наукова новизна. Встановлено параметри зміцненого шару (K = 70 %, l = 30 мкм), які сприяють підвищенню втомної довговічності на 15...25 % за чистого згину та підвищених температур Т = 150 °С, а також показано, що такий шар не викликає зниження ударної в’язкості титану ВТ1-0. Практична значимість. Формування зміцненого приповерхневого шару (K = 70 %, l = 30 мкм) може бути використане на тонколистових виробах із титанового сплаву ВТ1-0 для підвищення довговічності за циклічного навантаження та чистого згину до Т = 150 °С або для опірності за ударного навантаження.; RU: Цель исследования − установить влияние упрочненного приповерхностного слоя элементами проникновения (кислородом, углеродом) на усталостную долговечность титана при чистом изгибе и повышенных температурах (до 350 °С) и ударную вязкость при комнатной температуре. Методика. Исследовали образцы промышленных титановых сплавов - (ВТ5-1 и ПТ-7М), псевдо-- (ОТ4-1), ((+)- (BТ14 и ВТ19) классов. После изготовления образцы отжигали в вакууме при режиме: T = 800 °C, τ = 5 ч, P = 0,05 МПа. Тонколистовые образцы (~ 1 мм) насыщали из кислород- и углеродсодержащих сред для формирования градиентного упрочненного приповерхностного слоя без фазовой пленки. Результаты. Выявлено, что усталостная долговечность в диапазоне температур Т = 20...150 °С титана ВТ1-0 не чувствительна к температуре испытаний при формировании «оптимального» уровня упрочнения поверхности (K = 70 %, l = 30 мкм) после обработки в кислородсодержащей среде. При температурах Т = 150...400 °С зависимость долговечности титана имеет одинаковый убывающий характер для всех исследуемых уровней (K = 70 % и K = 140 %) поверхностного упрочнения. Выявлено, что упрочнение (K = 70 %, l = 30 мкм) поверхностного слоя, сформированного в кислород- и углеродсодержащих газовых средах, повышает ударную вязкость на 4...6 % относительно необработанного (K = 0 %) состояния. Научная новизна. Установлены параметры упрочненного слоя (K = 70 %, l = 30 мкм), которые способствуют повышению усталостной долговечности на 15…25 % при чистом изгибе и повышенных температурах Т = 150 °С, а также показано, что такой слой не приводит к снижению ударной вязкости титана ВТ1-0. Практическая значимость. Формирование упрочненного приповерхностного слоя (K = 70 %, l = 30 мкм) может быть использовано на тонколистовых изделиях из титанового сплава ВТ1-0 для повышения долговечности при циклической нагрузке и чистом изгибе до Т = 150 °С или для сопротивляемости при ударной нагрузке.; EN: The purpose of the study to establish the effect of the strengthened near-surface layer by penetration elements (O, C) on the fatigue life of a clean bend at elevated temperatures (up to 350 °C) and impact strength at room temperature of titanium. The Methodology. We studied samples of industrial titanium alloys of - (VT5-1 and PT-7M), pseudo--(OT4-1), ( + )-(VT14 and VT19) classes. After fabrication, the samples were annealed in vacuum according to the mode: T = 800 °C, τ = 5 h, P = 0,05 MPa. Thin-sheet samples (~ 1 mm) were saturated with oxygen and carbon-containing media to form a gradient hardened near-surface layer without a phase film. Results. It was revealed that the fatigue life in the temperature range T = 20...150 °C of VT1-0 titanium is not sensitive to the test temperature during the formation of the «optimal» level of surface hardening (K = 70 %, l = 30 μm) after treatment in oxygen-containing media. At temperatures Т = 150...400 °С, the dependence of the durability of titanium has the same decreasing character for all studied levels (K = 70 % and K = 140 %) of surface hardening. It is revealed that hardening (K = 70 %, l = 30 µm) of the surface layer formed in oxygen- and carbon-containing gas media increases the impact toughness by 4..6 % relative to the untreated (K = 0 %) state. Originality. The parameters of the hardened layer (K = 70 %, l = 30 μm), which contribute to an increase in fatigue life by 15...25 % at pure bending at elevated temperatures T = 150 °C, have been established, and it has also been shown that such a layer does not lead to a decrease in the impact titanium viscosity VT1-0. Practical value. The formation of a strengthened near-surface layer (K = 70 %, l = 30 μm) can be used in non-thin-sheet products made of VT1-0 titanium alloy to increase the durability under a cyclic load up T = 150 °C or resistance to shock loading.

2020-07-01T00:00:00Z Нгуєн, Тiєн Хiеп Нгуен, Тиен Хиеп Nguyen, Tien Hiep Суан, Та Дiнь Суан, Та Динь Xuan, Ta Dinh Хунг, Нгуєн Тхань Хунг, Нгуен Тхань Hun, Nguyen Thanh Чiєн, Нгуєн Дiнь Чиен, Нгуен Динь Chien, Nguyen Dinh Дык, Ле Минь Дык, Ле Минь Duc, Le Minh http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/4986 2021-01-18T13:47:33Z 2020-07-01T00:00:00Z

Название: Основні характеристики процесів отримання нанопорошків магнетиту та заліза водневим відновленням гідроксидної сполуки Авторы: Нгуєн, Тiєн Хiеп; Нгуен, Тиен Хиеп; Nguyen, Tien Hiep; Суан, Та Дiнь; Суан, Та Динь; Xuan, Ta Dinh; Хунг, Нгуєн Тхань; Хунг, Нгуен Тхань; Hun, Nguyen Thanh; Чiєн, Нгуєн Дiнь; Чиен, Нгуен Динь; Chien, Nguyen Dinh; Дык, Ле Минь; Дык, Ле Минь; Duc, Le Minh Краткий осмотр (реферат): UK: Мета роботи − дослідження основних характеристик процесів отримання нанопорошків магнетиту і заліза водневим відновленням гідроксидної сполуки (α-FeOOН). Матеріали і методика. Нанопорошок гідроксиду α-FeOOН отриманий хімічним осадженням із водних розчинів нітрату заліза (III) Fe(NO3)3 (10 мас. %) і лугу NaOH (10 мас. %) за кімнатної температури, рН = 11, в умовах безперервного перемішування. Процеси отримання нанопорошків Fe3O4 і Fe водневим відновленням гідроксиду α-FeOOН проведені в трубчастій печі «SNOL 0,2/1250». Кристалічну структуру і склад порошкових зразків вивчали методом рентгенофазового аналізу. Розміри і морфологію частинок нанопорошків − сканувальним і просвічувальним електронномікроскопічними методами. Питому поверхню зразків вимірювали методом БЕТ за низькотемпературною адсорбцією азоту. Середній розмір частинок порошків визначали за даними вимірювання величини питомої поверхні. Результат. Установлено, що оптимальні температури, які відповідають значенням максимальної питомої швидкості для проведення процесів отримання нанопорошків Fe3O4 та Fe водневим відновленням, дорівнюють 340 та 500 °С відповідно. Отримані продукти являють собою нанопорошки чистих Fe3O4 та Fe при відновленні після двох годин витримки. Показано, що наночастинки Fe3O4 складаються з частинок невизначеної форми, які схильні до утворення пластівців, вони мають нанометровий розмір (порядку десятків нм) і перебувають у спеченому стані, кожна з них з'єднана з декількома сусідніми частинками перешийками. Наночастинки Fe, головним чином, мають округлу і сферичну форму; їх розмір складає до 100 нм і вони розподіляються роздільно. Наукова новизна. Вперше встановлено оптимальні температури для проведення процесів отримання нанопорошків Fe3O4 та Fe водневим відновленням гідроксидної сполуки. Практична значимість. Отримані результати досліджень слугуватимуть ля синтезу нанопорошків на основі Fe3O4 і Fe, гарантують прискорення процесів, забезпечення необхідних властивостей нанопорошків, і можуть використовуватися в різних галузях науки, техніки, екології тощо.; RU: Цель работы − исследование основных характеристик процессов получения нанопорошков магнетита и железа водородным восстановлением гидроксидного соединения (α-FeOOН). Материалы и методика. Нанопорошок гидроксида α-FeOOН получен химическим осаждением из водных растворов нитрата железа (III) Fe(NO3)3 (мас. доля, 10 %) и щелочи NaOH (мас. доля, 10 %) при комнатной температуре, рН = 11, в условиях непрерывного перемешивания. Процессы получения нанопорошков Fe3O4 и Fe водородным восстановлением гидроксида α-FeOOН проведены в трубчатой печи «SNOL 0,2/1250». Кристаллическую структуру и состав порошковых образцов изучали методом рентгенофазового анализа. Размер и морфологию частиц нанопорошков изучали сканирующим и просвечивающим электронно-микроскопическими методами. Удельную поверхность образцов измеряли методом БЭТ по низкотемпературной адсорбции азота. Средний размер частиц порошков определяли по данным измерения величины удельной поверхности. Результаты. Установлено, что оптимальные температуры, соответствующие значениям максимальной удельной скорости для проведения процессов получения нанопорошков Fe3O4 и Fe водородным восстановлением, равны 340 и 500 °С соответственно. Полученные продукты представляют собой нанопорошки чистых Fe3O4 и Fe при восстановлении после двух часов выдержки. Показано, что наночастицы Fe3O4 состоят из частиц неопределенной формы, которые склонны к образованию хлопьев, они имеют нанометровый размер (порядка десятков нм) и находятся в спеченном состоянии, каждая из них соединена с несколькими соседними частицами перешейками. Наночастицы Fe главным образом имеют округлую и сферическую форму; их размер составляет до 100 нм и они распределяются раздельно. Научная новизна. Впервые установлены оптимальные температуры для проведения процессов получения нанопорошков Fe3O4 и Fe водородным восстановлением гидроксидного соединения. Практическая значимость. Полученные результаты исследований послужат основой для синтеза нанопорошков на основе Fe3O4 и Fe, гарантируют ускорение процессов, обеспечение необходимых свойств нанопорошков и могут использоваться в различных областях науки, техники, экологии и др.; EN: Purpose. Study of the main characteristics of synthesizing processes of magnetite and iron nanopowders by hydrogen reduction from hydroxide compound (α-FeOOH). Materials and methods. α-FeOOH hydroxide nanopowder was obtained by chemical precipitation from aqueous solutions of iron (III) nitrate Fe(NO3)3 (10 wt. %) and alkali NaOH (10 wt. %) at room temperature, pH = 11, under the condition of continuous stirring. Synthesizing processes of Fe3O4 and Fe nanopowders by hydrogen reduction of hydroxide α-FeOOH were carried out in a tubular furnace "SNOL 0.2/1250". The study of the crystal structure as well as the composition of the powder samples was performed by X-ray phase analysis. The size and morphology of nanopowder particles were investigated by scanning and transmission electron microscopes. The specific surface area of the powders was measured by using BET method by low-temperature nitrogen adsorption. The average size of the powders articles was determined via the measured value of specific surface area. Results. It has been established that the optimal temperatures corresponding to the values of the maximum specific rate for carrying out the synthesizing processes of Fe3O4 and Fe nanopowders by hydrogen reduction are 340 and 500 °C, respectively. The resulting products are nanopowders of pure Fe3O4 and Fe after being through hydrogen reduction process for 2 hours. It was shown that Fe3O4 nanoparticles consist of particles with indefinite shape, which are prone to the formation of flakes. They have a nanometer size (about tens of nm) and are in a sintered state with connections to several neighboring particles by isthmuses. Fe nanoparticles are mainly rounded and spherical, up to one hundred nm in size and distributed separately. Originality. For the first time, the optimal temperatures have been established for synthesizing processes of Fe3O4 and Fe nanopowders by hydrogen reduction from hydroxide compound. Practical value. The research results will serve as a basis for the synthesis of nanopowders based on Fe3O4 and Fe, guarantee the acceleration of processes, ensure the necessary properties of nanopowders and can be used for various fields of science, technology, ecology and oth.

2020-07-01T00:00:00Z Субботіна, Валерія Валеріївна Субботина, Валерия Валерьевна Subbotina, Valeria Білозеров, Валерій Володимирович Билозеров, Валерий Владимирович Belozerov, Valery Соболь, Олег Валентинович Соболь, Олег Валентинович Sobol, Oleg http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/4965 2021-01-18T13:47:21Z 2020-07-01T00:00:00Z

Название: Кінетика росту, фазово-структурний стан та твердість мікродугових оксидних покриттів на ливарних алюмінієвих сплавах АЛ2, АЛ9, АЛ25 Авторы: Субботіна, Валерія Валеріївна; Субботина, Валерия Валерьевна; Subbotina, Valeria; Білозеров, Валерій Володимирович; Билозеров, Валерий Владимирович; Belozerov, Valery; Соболь, Олег Валентинович; Соболь, Олег Валентинович; Sobol, Oleg Краткий осмотр (реферат): UK: Мета дослідження − вивчення впливу умов електролізу при мікродуговому оксидуванні в лужно-силікатному електроліті на закономірності кінетики росту, структурно-фазового стану й твердість МДОпокриттів на ливарних сплавах різного складу. Meтодологія. Для досліджень застосовано методики мікродугового оксидування з різним складом лужно-силікатних електролітів і за різних щільностей струму. Дослідження формованої поверхні проводилося методом растрової електронної мікроскопії, фазовоструктурний аналіз − рентгендифракційним методом, дані якого зіставлялися з результатами вимірювання мікротвердості. Основні результати. Визначено можливість формування високощільних МДО-покриттів на ливарних сплавах з умістом кремнію 9...13 %. Виявлено закономірності кінетики зростання МДО-покриттів на ливарних сплавах АЛ2, АЛ9 і АЛ25 залежно від щільності струму й складу електроліту. Показано, що фазовий склад МДО-покриттів на ливарних сплавах включає: γ-А12О3, α-А12О3 і фаза муліт (3А12О3∙2SіO2). Початкова стадія росту покриття характеризується переважним формуванням γ-А12О3 і 3А12О3∙2SіO2 фаз. У разі збільшення тривалості оксидування відбувається формування фази α-А12О3, вміст якої не перевищує 20 % за найбільшої (120 хв) тривалості оксидування. Твердість покриттів підвищується зі збільшенням вмісту α-А12О3 і досягає величини 17 000 МПа за найбільшого вмісту (18 %). Наукова новизна. Установлено, що за тривалості процесу понад 60 хвилин кінетичні залежності зміни товщини покриттів від часу МДО-процесу мають характер близький до лінійного зі швидкістю росту близько 0,5 мкм/хв. Така швидкість більша, ніж удічі нижча, ніж швидкість росту покриттів на деформованих алюмінієвих сплавах (наприклад, Д16 і АМг6) в аналогічних умовах оксидування. При часі формування менше 60 хвилин швидкість росту залежить як від типу сплаву, так і складу електроліту. Найбільша швидкість росту 0,7 мкм/хв досягається на сплаві АЛ25 в електроліті 2 г/л КОН + 12 г/л Na2SіO3. Виявлено зміну періоду ґратки γ-А12О3 фази зі збільшенням тривалості оксидування, від значень менше табличних (0,790 нм) при часі оксидування менше 60 хвилин до величини, що значно перевищує табличне при великому часі оксидування (понад 120 хв). Запропоновано модель, відповідно до якої зменшення періоду ґратки пов'язане із заміщенням іонів Al на Sі, а збільшення періоду визначається різною валентністю іонів, замінних, і утворюванням у зв'язку із цим додаткових вакансій. Практичне застосування. Проведене дослідження показало можливість формування надтвердого (HV ≈ 17 000 МПа) покриття на ливарному алюмінієвому сплаві, що є умовою забезпечення високої зносостійкості для більшості видів зношування.; RU: Цель исследования − изучение влияния условий электролиза при микродуговом оксидировании в щелочносиликатном электролите на закономерности кинетики роста, структурно-фазового состояния и твердость МДО-покрытий на литейных сплавах разного состава. Meтодология. Для исследований использованы методики микродугового оксидирования с разным составом щелочносиликатных электролитов и при разных плотностях тока. Исследование формируемой поверхности проводилось методом растровой электронной микроскопии, фазово-структурный анализ − рентгендифракционным методом, данные которого сопоставлялись с результатами измерения микротвердости. Основные результаты. Определена возможность формирования высокоплотных МДО-покрытий на литейных сплавах с содержанием кремния 9…13 %. Выявлены закономерности кинетики роста МДО-покрытий на литейных сплавах АЛ2, АЛ9 и АЛ25 в зависимости от плотности тока и состава электролита. Показано, что фазовый состав МДО-покрытий на литейных сплавах включает: γ-А12О3, α-А12О3 и фаза муллит (3Al2O3∙2SiO2). Начальная стадия роста покрытия характеризуется преимущественным формированием γ-А12О3 и 3Al2O3∙2SiO2 фаз. При увеличении длительности оксидирования происходит формирование фазы α-А12О3, содержание которой не превышает 20 % при наибольшей (120 мин.) длительности оксидирования. Твердость покрытий повышается с увеличением содержания α-А12О3 и достигает величины 17 000 МПа при наибольшем содержании (18 %). Научная новизна. Установлено, что при длительности процесса более 60 минут кинетические зависимости изменения толщины покрытий от времени МДО-процесса имеют характер близкий к линейному со скоростью роста около 0,5 мкм/мин. Такая скорость роста более чем в два раза ниже чем скорость роста покрытий на деформированных алюминиевых сплавах (например, Д16 и АМг6) при аналогичных условиях оксидирования. При времени формирования меньше 60 минут скорость роста зависит как от типа сплава, так и состава электролита. Наибольшая скорость роста 0,7 мкм/мин. достигается на сплаве АЛ25 в электролите 2 г/л КОН + 12 г/л Na2SiO3. Выявлено изменение периода решетки γ-А12О3 фазы с увеличением длительности оксидирования, от значений меньше табличных (0,790 нм) при времени оксидирования менее 60 минут до величины, значительно превышающей табличное при большом времени оксидирования (более 120 мин). Предложена модель, в соответствии с которой уменьшение периода решетки связано с замещением ионов Al на Si, а увеличение периода определяется разной валентностью замещающих ионов и образованием в связи с этим дополнительных вакансий. Практическое применение. Проведенное исследование показало возможность формирования высокотвердого (HV ≈ 17 000 МПа) покрытия на литейном алюминиевом сплаве, что является условием для обеспечения высокой износостойкости при большинстве видов изнашивания.; EN: The aim of the research was to study the effect of electrolysis conditions during microarc oxidation in an alkaline silicate electrolyte on the regularities of the growth kinetics, structural-phase state, and hardness of MAO coatings on casting alloys of different compositions. Methodology. To achieve the goal of the research, microarc oxidation techniques were used with different compositions of alkali silicate electrolytes and at different current densities. The study of the formed surface was carried out by the method of scanning electron microscopy, the phase-structural analysis was carried out by the X-ray diffraction method, the data of which were compared with the results of measuring the microhardness. Findings. The possibility of forming high-density MAO coatings on cast alloys with a silicon content of 9…13 % has been determined. The regularities of the kinetics of the growth of MAO coatings on casting alloys AL2, AL9, and AL25 are revealed depending on the current density and the composition of the electrolyte. It is shown that the phase composition of MAO coatings on casting alloys includes: γ-А12О3, α-А12О3 and the mullite phase (3Al2O3 • 2SiO2). The initial stage of coating growth is characterized by the predominant formation of γ-Al2O3 and 3Al2O3 • 2SiO2 phases. With an increase in the duration of oxidation, the formation of the α- Al2O3 phase occurs, the content of which does not exceed 20 % at the longest (120 min) oxidation duration. The hardness of the coatings increases with an increase in the content of α-Al2O3 and reaches 17 000 MPa at the highest content (18 %). Originality. It was found that for a process duration of more than 60 minutes, the kinetic dependence of the change in the coating thickness on the time of the MAO process is close to linear with a growth rate of about 0,5 μm/min. This growth rate is more than two times lower than the growth rate of coatings on deformed aluminum alloys (for example, D16 and AMg6) under similar oxidation conditions. With a formation time of less than 60 minutes, the growth rate depends on both the alloy type and the electrolyte composition. The highest growth rate of 0.7 μm/min is achieved on the AL25 alloy in electrolysis 2 g/L KOH + 12 g/L Na2SiO3. A change in the lattice period of the γ-Al2O3 phase with an increase in the oxidation duration was revealed, from values less than the tabulated values (0,790 nm) with an oxidation time of less than 60 minutes to a value significantly higher than the tabulated value with a long oxidation time (more than 120 min). A model is proposed in accordance with which a decrease in the lattice period is associated with the replacement of Al ions by Si, and an increase in the period is determined by the different valences of the replacing ions and the formation of additional vacancies in this connection. Practical value. The study has shown the possibility of forming a high-hardness (HV ≈ 17 000 MPa) coating on a cast aluminum alloy, which is a condition for ensuring high wear resistance in most types of wear.

2020-07-01T00:00:00Z Мороз, Ліна Вікторівна Мороз, Лина Викторовна Moroz, Lina http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/4964 2021-01-18T13:46:30Z 2020-07-01T00:00:00Z

Название: Модифікація в’яжучих та бетонів шляхом нанотехнологій. Огляд досягнень Авторы: Мороз, Ліна Вікторівна; Мороз, Лина Викторовна; Moroz, Lina Краткий осмотр (реферат): UK: Стаття містить огляд досліджень, щодо застосування наночастинок та нанотехнологій у виробництві різноманітних будівельних матеріалів, зокрема, бетонів та в’яжучих. Наведено історичні приклади застосування нанотехнологій та позитивний вплив наночастинок на властивості різноманітних матеріалів, що застосовувалися задовго до того, як учені змогли пояснити походження незвичних властивостей цих матеріалів; сформульовано необхідність появи нормативної бази та будівельних матеріалів із поліпшеними властивостями для зведення унікальних будівель та споруд; проведено аналіз існуючих способів модифікації в’яжучих речовин та матеріалів на їх основі та наведено пропозиції щодо подальших досліджень у сфері використання наночастинок у бетонах.; RU: Выполнен обзор исследований по применению наночастиц и нанотехнологий при производстве различных строительных материалов, а именно, бетонов и вяжущих. Приведены исторические примеры применения нанотехнологий и положительного влияния наночастиц на свойства разнообразных материалов, которые применялись задолго до того, как ученые смогли объяснить происхождение необычных свойств этих материалов; сформулирована необходимость появления нормативной базы и строительных материалов с улучшенными свойствами для возведения уникальных зданий и сооружений; проведен анализ существующих способов модификации вяжущих веществ и материалов на их основе и представлены предложения относительно дальнейших исследований в сфере использования наночастиц в бетоне. Целью статьи является систематизация результатов существующих исследований, которые касаются применения наночастиц и нанотехнологий при производстве разнообразных строительных материалов, а именно вяжущих и бетонов на их основе, для формулирования состояния вопроса и выделения малоизученных участков, которые сдерживают внедрение нанотехнологий в сферу бетонного производства. Выводы: основная масса выполненных исследований направлена на разработку составов наномодифицированных бетонов, которые имеют улучшенные свойства по сравнению с обычными (нормативными) бетонами. Эти исследования выполняются для определения потенциальных возможностей нанобетона разнообразного назначения. Однако остаются малоизученными вопросы, которые связаны с поиском оптимального способа изготовления и области применения (массовое или индивидуальное использование) нанобетона, а также экологических рисков применения такого бетона. С научной точки зрения, дальнейшего детального изучения требуют процессы структурообразования бетона, содержащего наночастицы, и поиск взаимосвязи между свойствами, количеством или другими характеристиками наночастиц, которые вводятся в состав бетона, и свойствами непосредственно готового искусственного камня.; EN: The article provides a review of research on the use of nanoparticles and nanotechnology in the production of various building materials, namely concrete and binders. The article provides historical examples of the use of nanotechnology and the positive effect of nanoparticles on the properties of various materials, which were used long before scientists could explain the origin of the unusual properties of these materials; formulated the need for the emergence of a regulatory framework and construction with improved properties for the construction of unique buildings and structures; the analysis of existing methods for modifying binders and materials based on them is made and proposals for further research in the use of nanoparticles in concrete are presented. The aim of the article is to systematize the results of existing studies that relate to the use of nanoparticles and nanotechnology in the production of a variety of building materials, namely binders and concrete based on them, to formulate the state of the issue and highlight poorly studied areas that hamper the introduction of nanotechnology in the field of concrete production. The studies and results described in the article allow us to draw the following conclusions: the bulk of research is aimed at developing compositions of nanomodified concrete, which have improved properties compared to conventional (normative) concrete. These studies are carried out to determine the potential capabilities of nano-concrete for various purposes. However, there are poorly studied issues related to the search for the optimal manufacturing method and field of application (mass or individual use) of nanoconcrete, as well as environmental risks of using such concrete. From a scientific point of view, further detailed study requires the processes of structure formation of concrete containing nanoparticles and the search for the relationship between the properties, quantity or other characteristics of nanoparticles that are introduced into the concrete and the properties of the directly prepared artificial material.

2020-07-01T00:00:00Z