http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/16450 2026-04-10T20:03:43Z http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/16679 Название: Особливості розвитку «зеленої економіки» в країнах ЄС та в Україні в контексті цифрової трансформації Авторы: Поліванцев, Андрій Сергійович; Polivantsev, Andrii Краткий осмотр (реферат): UK: У статті розглянуто особливості розвитку «зеленої економіки» в країнах Європейського Союзу та в Україні в умовах цифрової трансформації. Проаналізовано визначення поняття «зелена економіка» та його надано авторське трактування. Визначено індикатори оцінки розвитку «зеленої економіки». Визначено ключові напрями європейської стратегії та досліджено європейський досвід розвитку «зеленої економіки». Проаналізовано сучасний стан і тенденції формування «зеленої економіки» в Україні. Особливу увагу приділено ролі цифрових технологій як драйверів екологічних інновацій, що забезпечують прозорість, ефективність і масштабованість «зелених» змін. Встановлено, що перспективи розвитку «зеленої економіки» в Україні пов’язані з процесами післявоєнної відбудови, гармонізацією політики з європейськими стандартами, розвитком «зелених» фінансів та інтеграцією у єдиний європейський екологічно-цифровий простір.; EN: The article examines the peculiarities of the development of the ‘green economy’ in the countries of the European Union and Ukraine in the context of digital transformation, which is caused by global challenges of sustainable development and the need to combine economic growth with environmental protection. Scientific approaches to defining the concept of a ‘green economy’ are analysed, and the author's interpretation of this phenomenon as a system of economic relations aimed at forming environmentally safe production and consumption with the active use of digital innovations is provided. The main principles of the functioning of the ‘green economy’ are highlighted, including the rational use of natural resources, the development of renewable energy sources, the reduction of greenhouse gas emissions, the introduction of circular production models, and the institutional integration of environmental and digital standards into economic activity. A system of indicators for assessing the level of development of the ‘green economy’ has been defined, covering energy efficiency, the share of renewable sources in the structure of energy consumption, the volume of investments in ‘green’ technologies, the level of digitalisation of environmental processes and the effectiveness of environmental policy. The article examines in detail the European experience, in particular the implementation of the European Green Deal and the Horizon Europe programme, which define the EU's strategic priorities in achieving climate neutrality, developing renewable energy, introducing electromobility, forming a circular economy and applying digital platforms in the field of environmental process management. It has been found that digitalisation is a key factor in environmental innovation in EU countries, as it allows the integration of big data, the Internet of Things, blockchain and artificial intelligence technologies into the energy, transport, industry and public administration sectors. Considerable attention is paid to analysing the current state and trends in the formation of a ‘green economy’ in Ukraine, outlining the existing achievements in the development of solar and wind energy, the introduction of smart technologies and the use of digital systems for monitoring emissions and accounting for energy consumption. At the same time, key barriers have been identified: the high energy intensity of the economy, dependence on fossil fuels, limited investment, institutional instability and uneven implementation of environmental innovations in the regions. Particular emphasis is placed on the potential of digital technologies as drivers of environmental innovation, ensuring transparency of management decisions, efficiency of resource consumption and scalability of green changes. In general, the prospects for the development of a ‘green economy’ in Ukraine are linked to post-war reconstruction processes, the harmonisation of environmental and digital policies with European standards, the expansion of ‘green’ financing practices, and the creation of conditions for active international cooperation. The strategic vector is defined as Ukraine's integration into a single European environmental and digital space, which will not only increase the competitiveness of the national economy but also contribute to the formation of a qualitatively new model of social development focused on sustainability. 2025-09-01T00:00:00Z http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/16678 Название: Інтегральна оцінка рівня економічного розвитку прикордонних з ЄС регіонів України Авторы: Погуляйко, Юрій Михайлович; Pohuliaiko, Yurii Краткий осмотр (реферат): UK: У статті здійснено інтегральну оцінку рівня економічного розвитку прикордонних з ЄС регіонів України, що дозволило виявити особливості розвитку їх економіки у довоєнний та воєнний періоди. В контексті здійснення інтегральної оцінки визначено рівень економічного розвитку регіонів в розрізі певних напрямів, а саме за масштабом, зовнішньоекономічним, інвестиційним та фінансовим виміром. В контексті проведеної інтегральної оцінки здійснено обчислення інтегральних показників рівня економічного розвитку усіх регіонів України у довоєнний та воєнний періоди, що дало змогу обчислити середній рівень економічного розвитку регіонів в цілому по Україні у довоєнний та воєнний періоди та порівняти його із аналогічним показником в прикордонних з ЄС регіонах України. Виявлено особливості економічного розвитку прикордонних з ЄС регіонів України та встановлено певні закономірності зміни показників, зумовлені воєнним станом в країні.; EN: The article presents a comprehensive and integrated assessment of the economic development level of the Ukrainian regions that share a border with the European Union, covering both the pre-war period and the period of ongoing military conflict. This detailed analysis made it possible to calculate integral indicators of economic development for every region of Ukraine and to determine the average national values of these indicators for comparative purposes. The research applies an integral evaluation framework that includes the calculation of partial composite indicators grouped into four interrelated dimensions: scale of economic activity, external economic relations, investment dynamics, and financial performance. Within the scale dimension, the principal indicators used to measure regional economic development were the total volumes of production and the sales of goods and services generated by regional business entities. For the external economic dimension, the assessment relied on the regional volumes of merchandise exports and imports, allowing the authors to track the intensity and structure of international trade links. The investment dimension was evaluated on the basis of the volume of capital investments together with the inflows of foreign direct investment, both of which are critical for long-term growth and modernization of regional economies. Regarding the financial dimension, the key metrics included the net profit of enterprises located in the region and the gross regional product, reflecting the overall financial health and the contribution of each region to the national economy. All four sets of partial indicators were consolidated into a single, overarching integral index of regional economic development. This synthetic indicator provided a robust tool for identifying structural changes and dynamic shifts in the economic performance of EU-border regions when comparing the pre-war baseline with the realities of the wartime economy. The methodology enabled the detection of the most significant drivers influencing these changes, including disruptions in trade routes, investment flows, and production capacities. Furthermore, the study calculated the average level of economic development across Ukraine as a whole for both the pre-war and wartime periods. These national averages served as a benchmark for comparing the individual results of each EU-border region, making it possible to highlight deviations, uncover regional disparities, and trace the main trends in economic transformation. On the basis of these calculations, the authors formulated a series of generalized conclusions regarding the state of economic development in the EU-border regions, taking into account the specific features of entrepreneurial activity, the dynamics of foreign economic operations, the scale of capital inflows, the financial outcomes of local enterprises, and the contribution of each region to gross regional product. The findings of this integrated assessment form an essential analytical foundation for designing future strategies and programs of infrastructural modernization in Ukraine’s EU-border territories. By providing a clear picture of the structural strengths and vulnerabilities of these regions, the results can guide policymakers, regional authorities, and international partners in prioritizing investments, supporting recovery efforts, and fostering sustainable cross-border cooperation even under the challenging conditions imposed by armed conflict. 2025-09-01T00:00:00Z http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/16677 Название: Структурно-функціональна типологія та характерні ознаки складних систем Авторы: Перевозова, Ірина Володимирівна; Perevozova, Iryna; Шепель, Тетяна Володимирівна; Shepel, Tetianа; Губернат, Тарас Ярославович; Gubernat, Taras Краткий осмотр (реферат): UK: У статті розглянуто сутність, характерні риси та класифікаційні підходи до аналізу складних систем, які виступають фундаментальним об’єктом дослідження в сучасній науці та практиці управління. Наголошено на їх охопленні різними сферами людської діяльності - від економіки й соціальних процесів до технічних, екологічних та інших структур. Обґрунтовано, що ефективність функціонування будь-якої системи залежить від узгодженої взаємодії вхідних ресурсів, внутрішніх процесів трансформації, виходів, механізмів зворотного зв’язку, управлінських рішень та обмежувальних чинників. Особлива увага приділена характеристиці параметрів, які визначають реакцію системи на зовнішні впливи, зокрема здатності до адаптації, самоорганізації та підтримки стійкості. Визначено, що взаємодія між елементами породжує емерджентні властивості, відсутні у відокремлених частинах, що робить неможливим лінійне прогнозування поведінки складних систем.; EN: The article considers the essence, characteristic features and classification approaches to the analysis of complex systems, which are a fundamental object of research in modern science and management practice. It is emphasized that complex systems cover various spheres of human activity - from economics and social processes to technical, environmental and other structures. Their key difference is multicomponent, hierarchical and the presence of nonlinear relationships between elements. The methodological significance of the classification of systems is revealed, which allows structuring scientific knowledge, identifying common patterns of functioning and ensuring the selection of optimal management tools. It is substantiated that the effectiveness of the functioning of any system depends on the coordinated interaction of input resources, internal transformation processes, outputs, feedback mechanisms, management decisions and limiting factors. Special attention is paid to the characteristics of the parameters that determine the system's response to external influences, in particular the ability to adapt, self-organize and maintain stability. It is shown that the interaction between elements generates emergent properties that are absent in separate parts, which makes it impossible to linearly predict the behavior of complex systems. Examples of the functioning of organizational systems are considered, in which the effectiveness of the final results depends on the coordination between different structural units, and the violation of communication links leads to a decrease in productivity. The role of different types of links between elements in ensuring the integrity of the system and achieving its strategic goals is determined. Attention is focused on the phenomenon of uncertainty as an integral factor of complex systems, which complicates forecasting and making management decisions, but at the same time stimulates the development of flexible response mechanisms. It is proven that effective management of complex systems involves not only achieving productivity, but also forming the ability to adapt and withstand in a dynamic environment. 2025-09-01T00:00:00Z http://srd.pgasa.dp.ua:8080/xmlui/handle/123456789/16676 Название: Світовий досвід формування зелених будівельних систем Авторы: Орловська, Юлія Валеріївна; Orlovska, Yuliia; Кухтін, Олександр Олександрович; Kukhtyn, Olexandr Краткий осмотр (реферат): UK: Стаття досліджує формування зелених будівельних систем як операційної рамки декарбонізації будівельного сектору. Мета – узагальнити світовий досвід і запропонувати робоче визначення зеленої будівельної системи (ЗБС) як інтегрованої системи політики, стандартів, фінансів, технологій і моніторингу життєвого циклу. Методологія: порівняльний аналіз ЄС, США, Китаю, Сінгапуру, Японії та Республіки Корея; аналіз нормативних актів (EPBD recast, RE2020, LL97, GM:2021, CASBEE, G-SEED/ZEB-K, GBEL), інструментів фінансування (KfW/BEG, IRA, GMIS) і платформ вимірювання (Portfolio Manager, BCA BEBR). Поняття ЗБС операціоналізовано через п’ять вимірів (врядування, регуляції, фінанси, технології, моніторинг), на підставі чого запропоновано порівняльну матрицю застосовності політик. У результаті ідентифіковано три архетипи ЗБС: мережево-інституційний (ЄС), ринково-інституційний (США) та державно-індустріальний (Азія). Показано перехід від енергоефективності до повного вуглецевого циклу (вбудований і операційний вуглець) та від «пілотів» до системного управління через обов’язкові стандарти продуктивності будівель (BPS), бенчмаркінг і відкриті реєстри. Ключовими механізмами успіху названо регуляторну визначеність (Zero-Emission Buildings у ЄС; локальні коди і BPS у США), прив’язку фінансів до сертифікації/результату (KfW, GMIS, податкові кредити IRA), цифровий М&V (енергетичний бенчмаркінг, реальні показники). Визначено вузькі місця: низькі темпи глибокої реновації, брак кадрів енергоаудиту / комісингу, «split-incentive» у житловому секторі, повільна декарбонізація матеріалів (цемент / сталь). Незважаючи на різницю підходів, усі системи демонструють перехід від енергоефективності до управління повним вуглецевим циклом і поступову цифровізацію управління енергоспоживанням. Обмеження дослідження пов’язані з неоднорідністю статистичних баз і швидкою зміною нормативного середовища, що ускладнює міжкраїнове порівняння. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні кількісних індикаторів зрілості ЗБС, аналізі соціоекономічних ефектів політик на рівні міст і виявленні можливостей трансферу кращих практик між різними типами систем.; EN: The building sector remains one of the main contributors to global energy use and carbon emissions. According to the International Energy Agency, buildings account for nearly one-third of total final energy consumption and more than one-third of global energy-related CO₂ emissions when including materials production. Despite policy progress, sectoral emissions in 2022 still exceeded 2015 levels, highlighting the limited impact of existing efficiency measures. This study introduces the concept of green building systems (GBS) – integrated frameworks combining regulatory, technological, financial, and certification mechanisms that ensure the systemic transformation of the construction industry. Theoretical analysis reveals that while existing research widely applies the «socio-technical system» paradigm, it lacks operational specificity for sectoral governance. The GBS approach allows interpreting sustainability not as an isolated set of pilot projects but as an interconnected management system of the built environment. The article analyses the formation of GBS in three major regions: the European Union, the United States, and Asia. The EU model is characterized by regulatory decentralization and supranational coordination under the revised Energy Performance of Buildings Directive (EU/2024/1275), while the U.S. model relies on market-based instruments (LEED, Energy Star, WELL) and city-level benchmarking ordinances. Asian models – Singapore’s Green Mark, Japan’s CASBEE, and Korea’s G-SEED and Zero Energy Building Korea – demonstrate strong state-led integration of standards, incentives, and technological innovation. Comparative assessment shows that the most effective systems are those linking decarbonization goals with financial and monitoring mechanisms. The findings confirm that green building systems are evolving as the backbone of the global decarbonization architecture of the construction sector. Their effectiveness depends on the integration of five key components: policy, regulation, finance, technology, and monitoring. Limitations relate to data heterogeneity and the rapid evolution of regulatory frameworks. Future research should focus on developing quantitative GBS maturity indices and assessing the socioeconomic impact of green building policies at the urban level. 2025-09-01T00:00:00Z