Кооперативи підприємців та їхні бізнес-моделі

Abstract

UK: У статті відображено функціональні особливості кооперативів підприємців, класифіковано їх за категоріями учасників (членів кооперативу), а також подано загальну інформацію про бізнес-моделі таких кооперативів. Зроблено акцент на тому, що вказана тема не знайшла комплексного відображення в українській економічній літературі. Зокрема, публікації українських учених присвячені переважно проблемам розвитку обслуговуючих (сервісних) кооперативів у середовищі дрібного агробізнесу, незважаючи на широкій спектр таких кооперативів у практиці зарубіжних країн. Запропоновано загальне визначення кооперативів підприємців, що трактує їх як відкриті до участі нових учасників, демократичні щодо управління підприємства особливого типу, що на пайовій основі належать підприємцям, які об’єднують ресурси для забезпечення себе необхідними послугами за ціною собівартості. Підкреслено, що разом із специфічними рисами щодо організації та функціонування, кооперативи підприємців можуть мати типові для традиційного бізнесу моделі, орієнтовані на певні групи клієнтів із числа фізичних та юридичних осіб. Так, група кооперативів «бізнес для бізнесу» (B2B) орієнтована на кампанії, що продають свої товари чи послуги виключно іншим підприємствам, тоді як до групи «бізнес для споживача» (B2C) належать ті, що реалізують свої товари чи послуги споживачам. При цьому можливі й комбінації – бізнес-модель B2B-B2C. Для чіткого уявлення про всі можливості окремовзятого кооперативу підприємців (його потенціал) при плануванні діяльності запропоновано використовувати полотно бізнес-моделі A. Остервальдера. Останнє може бути основою для побудови ефективної стратегії кооперативу, що в результаті має вплинути на підвищення прибутковості особистого бізнесу учасників (членів) кооперативу підприємців. Зроблено загальний висновок про те, що для якісно нового етапу розвитку кооперативного руху в Україні доцільно розширити спектр наявних кооперативів підприємців, а органам управління діючих кооперативів необхідно відійти від примітивного планування діяльності. Для цього важливо скористатись зарубіжними науково-практичними підходами, що показали свою ефективність у багатьох країнах світу.

EN: The article reflects the functional features of entrepreneurs' cooperatives, classifies them by categories of participants (cooperative members), and also provides general information about the business models of such cooperatives. Emphasis is placed on the fact that this topic has not been comprehensively reflected in Ukrainian economic literature. In particular, the publications of Ukrainian scientists are mainly devoted to the problems of the development of service (service) cooperatives in the environment of small agribusiness, despite the wide spectrum of such cooperatives in the practice of foreign countries. A general definition of cooperatives of entrepreneurs is proposed, which interprets them as open to the participation of new participants, democratic in terms of the management of a special type of enterprise, owned on a share basis by entrepreneurs who pool resources to provide themselves with the necessary services at cost price. It is emphasized that along with specific features regarding organization and functioning, cooperatives of entrepreneurs can have typical business models, oriented to certain groups of clients from among individuals and legal entities. Thus, the business-to-business (B2B) group of cooperatives is focused on companies that sell their goods or services exclusively to other businesses, while the business-to-consumer (B2C) group includes those that sell their goods or services to consumers. At the same time, combinations are also possible - a B2B-B2C business model. Also, for a clear idea of all the possibilities of an individual cooperative of entrepreneurs (its potential), it is suggested to use the canvas of A. Osterwalder's business model when planning its activities. The latter can be the basis for building an effective strategy of the cooperative, which as a result should affect the profitability of the personal business of the participants (members) of the cooperative of entrepreneurs. A general conclusion was made that for a qualitatively new stage of the development of the cooperative movement in Ukraine, it is advisable to expand the range of existing cooperatives of entrepreneurs, and the management bodies of existing cooperatives need to move away from primitive planning of activities. For this, it is important to use foreign scientific and practical approaches that have proven effective in many countries of the world.