Електронна демократія та електронне урядування: парадигмальна трансформація

Abstract

UK: У статті сконцентровано увагу на такій ознаці сучасної епохи публічного адміністрування, як зростання значення цифрових технологій, що трансформують управлінські процеси та створюють підґрунтя для впровадження електронного врядування й електронної демократії. Розглянуто можливості цих феноменів у сприянні відкритості державного управління, зменшенні бюрократичних бар'єрів та підвищенні рівня участі громадян у прийнятті рішень. Наголошено, що потреба в розмежуванні електронного врядування як інструменту для забезпечення доступу до державних послуг та електронної демократії як засобу залучення громадян до демократичних процесів залишається актуальною. Проаналізовано сучасні наукові дискусії щодо зв'язку між цими концептами, на підставі чого наявні дослідницькі думки запропоновано об’єднати в чотири підходи: конвергенційний, послідовний, інструментальний та критичний. За допомогою історичного методу здійснено ретроспективний аналіз співвідношення електронної демократії та електронного врядування в контексті зміни парадигмальних установок публічного управління.

EN: The modern era of public administration is increasingly shaped by digital technologies, which transform administrative processes and foster the development of e-governance and e-democracy. These phenomena aim to enhance government transparency, reduce bureaucratic barriers, and promote active citizen engagement in decision-making. While egovernance is primarily an instrument for facilitating public access to government services, e-democracy functions as a tool for citizen involvement in democratic processes, highlighting the necessity of distinguishing between these concepts. Scholarly debates about their interrelationship present diverse viewpoints, grouped here into four key approaches: the convergence, sequential, instrumental, and critical approaches. The convergence approach argues for the seamless integration of e-governance and e-democracy, suggesting they naturally complement each other in advancing citizen-government interaction. The sequential approach, in contrast, posits that e-governance establishes a foundation that enables the subsequent emergence of e-democracy. The instrumental approach views e-governance as a pragmatic tool, while e-democracy represents a normative goal, placing distinct emphasis on their practical applications. Lastly, the critical approach scrutinizes both concepts, questioning whether technological solutions truly democratize governance or simply reinforce existing power structures. Using a historical method, this article conducts a retrospective analysis of the relationship between e-governance and e-democracy, considering shifts in public administration paradigms. This study provides insights into how evolving digital practices influence the theoretical and practical boundaries of contemporary governance. The modern transition to post-new public management is accompanied by the strengthening of the role of citizens as active interested participants in the processes of production, management and control of public services. At the same time, it is always important to take into account the warning of a critical approach regarding the potential danger to e-democracy.