Забезпечення стійкості критичної інфраструктури в Україні в умовах сучасних викликів

Abstract

UK: Стійкість критичної інфраструктури є важливою складовою національної безпеки та розвитку держави. Залежність сучасних суспільств від ефективного функціонування таких об'єктів, як енергетичні системи, транспортування, зв'язок, водопостачання та інші важливі обєкти, створює необхідність забезпечення їх стійкості до різноманітних загроз. Виділені рівні критичності та запропоновано розподіл об’єктів за інфраструктури за критерієм його критичності. У статті визначено основні фактори, які впливають на стійкість критичної інфраструктури, серед яких вразливість, ризики, механізми відновлення, адаптивність, безпека, соціальні та економічні аспекти, а також роль міжсекторальної координації. Зазначено важливість гнучкості та адаптивності при кризових ситуаціях для швидкого відновлення функціонування інфраструктури після катастрофічних подій, як природних, техногенних так і терористичних дій. Одним із ключових напрямків визначено вивчення оцінки стійкості критичної інфраструктури, які ґрунтуються на багатофакторному підході та включають аналіз як технічних, так і соціальних аспектів. Серед найбільш важливих складових, що впливають на стійкість інфраструктури, є розвиток технологій кібербезпеки, адекватність правових норм та здатність до адаптації інфраструктури до нових загроз. Врахування цих факторів дає змогу не тільки оцінити поточний рівень стійкості інфраструктури, але й визначити найбільш уразливі ділянки, що потребують посилення захисту та його своєчасності. Визначення механізмів відновлення та адаптації є важливим аспектом для забезпечення безперервного функціонування критичних систем під час надзвичайних ситуацій. У статті також представлено можливі напрями оцінки стійкості, що сприяє точнішому прогнозуванню наслідків можливих ризиків і розробленню ефективних стратегій забезпечення стабільності об’єктів критичної інфраструктури. Обгрунтовано висновок про важливість диференційованого підходу до розроблення заходів забезпечення стійкості залежно від критеріїв критичності відповідних об’єктів інфраструктури.

EN: The resilience of critical infrastructure is a crucial component of national security and state development. The dependence of modern societies on the effective functioning of such objects as energy systems, transportation, communications, water supply, and other vital infrastructure necessitates ensuring their resilience to various threats. The levels of criticality have been identified, and a distribution of infrastructure objects based on their criticality criteria has been proposed. The article defines the main factors that influence the resilience of critical infrastructure, including vulnerability, risks, recovery mechanisms, adaptability, security, social and economic aspects, as well as the role of intersectoral coordination. The importance of flexibility and adaptability in crisis situations is highlighted for the rapid restoration of infrastructure functioning after catastrophic events, whether natural, technological, or terrorist attacks. One of the key areas identified is the study of critical infrastructure resilience assessment, based on a multi-factor approach that includes the analysis of both technical and social aspects. Among the most important factors influencing infrastructure resilience are the development of cybersecurity technologies, the adequacy of legal norms, and the capacity for infrastructure to adapt to new threats. Taking these factors into account not only allows for assessing the current level of infrastructure resilience but also helps identify the most vulnerable areas that require enhanced protection and timely intervention. The identification of recovery and adaptation mechanisms is a critical aspect for ensuring the continuous functioning of critical systems during emergencies. The article also presents possible directions for resilience assessment that contribute to more accurate forecasting of potential risks and the development of effective strategies to ensure the stability of critical infrastructure objects. The conclusion emphasizes the importance of a differentiated approach to developing resilience measures based on the criticality criteria of the respective infrastructure objects.