Реструктуризація та управлінський реінжиніринг як інструменти антикризового управління підприємством

Abstract

UK: У статті досліджено теоретичні, методологічні та практичні засади реструктуризації й управлінського реінжинірингу як інструментів антикризового управління підприємствами. Акцентовано увагу на необхідності системного підходу, що поєднує діагностику внутрішнього і зовнішнього середовища, стратегічне планування, реінжиніринг бізнес-процесів, зміну організаційної структури та врахування людського фактора. Визначено сутність реструктуризації як процесу структурних трансформацій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування підприємств. Запропоновано класифікацію видів реструктуризації за обсягом, методами та цілями. Обґрунтовано комплексну методологію впровадження реструктуризаційних заходів. Управлінський реінжиніринг розглядається як глибший процес трансформації, що передбачає перебудову системи управління, культури організації та інформаційних потоків. Проаналізовано відмінності між реструктуризацією та реінжинірингом, із наголосом на їхній вплив на довгострокову стійкість і конкурентоспроможність підприємств. Окрему увагу приділено соціально-психологічним аспектам змін в організації. Зроблено висновок про необхідність переходу українських підприємств від фрагментарних заходів до комплексних стратегій трансформації для забезпечення стійкого розвитку в умовах нестабільності.

EN: The article examines the theoretical, methodological, and practical foundations of restructuring and managerial reengineering as critical tools for enterprise crisis management. Emphasis is placed on the necessity of adopting a systematic approach that integrates diagnostics, strategic planning, organizational structure redesign, business process transformation, and human factor consideration. Restructuring is presented as a set of structural transformations aimed at enhancing organizational efficiency and resilience. Different types of restructuring are classified according to scope, method, and objectives, distinguishing global and partial restructuring, managerial, commercial, and financial approaches, and reactive versus proactive strategies. A comprehensive methodology for implementing restructuring is proposed, including diagnostics, strategic goal setting, plan development, implementation, and evaluation. Managerial reengineering is outlined as a deeper transformation process involving redesigning management systems, organizational culture, information flows, and decision-making practices. Key differences between restructuring and managerial reengineering are analyzed, emphasizing the long-term strategic impact of reengineering on organizational sustainability and performance improvement. Attention is given to the psychological and social dimensions of restructuring, with a focus on maintaining employee engagement, effective communication, and leadership involvement during organizational changes. Practical recommendations for successful transformation include forming specialized teams, ensuring transparent stakeholder communication, maintaining continuous monitoring, and applying strategic flexibility. It is concluded that enterprises must move beyond fragmented crisis responses and adopt integrated strategies combining restructuring and managerial reengineering. This approach is essential for enhancing resilience, maintaining competitiveness, and achieving sustainable development in a turbulent economic environment. The findings offer practical relevance for enterprises globally, facing modern instability and transformation needs.