Екологічна сертифікація як нормативна архітектура екологізації будівельного сектору: національні пріоритети та глобальні тренди

Abstract

UK: У статті розглянуто роль екологічної стандартизації та сертифікації у процесах екологізації будівельного сектору як ключового напряму переходу до сталої економіки. Проаналізовано нормативно-інституційні засади розвитку зелених стандартів і кодексів, а також типологію сертифікаційних маркувань і платформ (BREEAM, LEED, DGNB, Green Star, ін.). Показано, що національні системи визначають різні пріоритети – від енергоефективності та вартості життєвого циклу до гнучкості та соціально-культурних параметрів, однак у глобальному масштабі простежується тенденція до зближення модулів вимог. Особлива увага приділена конкурентному співіснуванню стандартів, яке стимулює інноваційні рішення та підвищення екологічних показників у будівельній галузі. Зроблено висновок, що подальша еволюція систем сертифікації відбуватиметься у напрямі гармонізації критеріїв, розширення застосування екологічних декларацій про продукт (EPD) і поширення сталої модернізації існуючого фонду поряд із новим будівництвом.

EN: The article examines environmental certification and standardization as fundamental instruments of the transition of the building sector towards sustainability. It highlights the institutional and regulatory framework underpinning the development of modern green codes and standards. Special attention is paid to the typology of certification labels and product markings and to comprehensive rating systems, including BREEAM, LEED, DGNB, Green Star, CASBEE, GRIHA, and others. The analysis emphasizes that while national certification systems reflect diverse local priorities – ranging from energy efficiency and life-cycle cost to flexibility, adaptability, and socio-cultural factors – there is a clear global trend towards convergence of requirements across key modules such as land use, energy and water efficiency, materials, and indoor environmental quality. The study argues that competition among certification systems, far from being a drawback, acts as a powerful driver of innovation, stimulating investment in research and development, accelerating the adoption of advanced ecological practices, and gradually raising the overall standards of sustainability in the building sector. At the same time, the dynamics of convergence are fostering harmonization across countries, enabling transnational recognition of technical solutions and enhancing the transparency of verification procedures through Environmental Product Declarations (EPDs) and third-party audits. Case studies, including Schneider Electric’s headquarters “Le Hive” and the IntenCity complex, illustrate the measurable reductions in energy consumption and carbon emissions achieved through integration of certification frameworks. The findings support the view that environmental certification has become not only a technical tool for quality assurance but also a strategic architecture shaping global competition in the green building market. Further development of certification systems is expected to reinforce the role of harmonized sustainability criteria, extend the scope of EPDs, and expand sustainable modernization of the existing building stock alongside new construction. This creates a robust regulatory platform for embedding sustainability principles into the global building industry and for aligning sectoral transformation with the broader objectives of sustainable development.