Тайм-менеджмент як ефективний інструмент підвищення результативності професійної діяльності публічних службовців

Abstract

UK: Стаття присвячена дослідженню тайм-менеджменту як ефективного інструменту підвищення результативності професійної діяльності публічних службовців. Проаналізовано теоретичні підходи до організації робочого часу, розглянуто сучасні методики та цифрові інструменти планування, визначено основні проблеми їх застосування в українському публічному секторі: недостатню культуру планування, надмірну бюрократизацію, обмежене використання цифрових технологій та відсутність системних програм підвищення кваліфікації. Визначено напрями удосконалення тайм-менеджменту: розвиток індивідуальних компетентностей службовців, інституціоналізація практик планування та контролю, інтеграція гнучких методик управління (Agile, Scrum) та цифрових платформ. Запропоновано подальші напрямки досліджень, зокрема розробку методики оцінки ефективності організації робочого часу та адаптацію міжнародного досвіду до українських реалій. Стаття має практичне значення для підвищення продуктивності та організаційної ефективності державних інституцій.

EN: The article examines time management as an effective tool for enhancing the professional performance of public servants. The study provides a comprehensive analysis of theoretical approaches to time management, emphasizing the importance of planning, prioritization, delegation, and monitoring of tasks. Attention is given to individual-level time management skills, such as goal setting, concentration, overcoming procrastination, and the strategic allocation of time, as well as to institutional-level mechanisms, including organizational standards, workflow optimization, and the use of digital tools like electronic calendars, project management systems, and corporate portals. The article identifies the main challenges in implementing time management practices in the Ukrainian public sector, including insufficient planning culture among civil servants, excessive bureaucratization, limited use of digital technologies, and lack of systematic professional development programs. The study highlights the consequences of these challenges, such as decreased productivity, delayed decision-making, and increased risk of professional burnout. To address these issues, the article proposes a comprehensive approach, combining individual skill development, institutionalization of time management practices, and the integration of flexible work methodologies (Agile, Scrum) and digital solutions. The article also outlines directions for future research, including the development of a methodology for evaluating the effectiveness of time organization among civil servants, analysis of the impact of specific digital tools and flexible methodologies on collective performance, and comparative studies of international best practices with adaptation to Ukrainian realities. The findings have both theoretical and practical significance, offering insights for optimizing workflow, increasing individual and organizational productivity, and supporting the broader reform of public administration. The study contributes to the understanding of time management as a strategic resource for enhancing efficiency, performance, and professional satisfaction in public service.