Crisis management in the foreign economic activities of an enterprise: principles of forming a security environment

Abstract

EN: The study is aimed at providing a systematic substantiation of the relationship between crises in the sphere of foreign economic activity and the state of an enterprise’s security environment. It also proposes a conceptual model for crisis management under conditions of war and global instability. A matrix for assessing the impact of the most typical crises – including military, energy-related, financial-currency, informational, and human resource crises – has been developed. The matrix evaluates their influence on the core components of an enterprise’s security environment, namely: economic, personnel, informational, technogenic, and reputational security. Based on this analysis, the paper develops a conceptual model of crisis management in the context of foreign economic activity, which incorporates three key managerial levels: diagnostics, response, and security environment formation. The model operates as a closed management loop, reinforcing the continuous adaptation of the enterprise to emerging threats. The results of this study have practical relevance for designing corporate security strategies, assessing enterprises’ preparedness for crisis challenges, and formulating evidence-based approaches to enhancing the economic resilience of enterprises and critical infrastructure entities within the global environment.

UK: Дослідження спрямоване на системне обґрунтування взаємозв’язку між кризовими ситуаціями у сфері зовнішньоекономічної діяльності та станом безпекового середовища підприємства, а також на розробку концептуальної моделі управління кризами в умовах війни та глобальної нестабільності. Обґрунтовано актуальність проведення наукової розвідки з огляду на потребу чіткого розмежування понять «управління кризовими ситуаціями», «безпековий менеджмент», «економічна безпека» та «безпекове середовище», оскільки їх семантична близькість ускладнює визначення управлінських інструментів і практичних рішень. Здійснено контент-аналіз та теоретичну реконструкцію функціональних зв’язків між зазначеними категоріями безпекознавства, що дозволило уточнити їх зміст, ключові відмінності та взаємозв’язки у науковому вимірі. Проведено класифікацію кризових ситуацій у ЗЕД за низкою критеріїв (джерело виникнення, прогнозованість, масштаб, тривалість дії, природа), що створює передумови для розбудови системи ризик-орієнтованого управління підприємствами. Сформовано матрицю оцінки впливу найбільш типових криз (воєнних, енергетичних, фінансово-валютних, інформаційних, кадрових) на ключові компоненти безпекового середовища підприємства (економічну, кадрову, інформаційну, техногенну, репутаційну безпеку). Розроблено концептуальну модель управління кризами у сфері ЗЕД, яка передбачає три рівні управління – діагностику, реагування та формування безпекового середовища – й функціонує як замкнений управлінський цикл. Запропонована модель є масштабованою, адаптивною до умов війни та враховує мультивимірність сучасних загроз, забезпечуючи поєднання превентивних, реактивних і стратегічних підходів до управління системою безпеки підприємства. Результати дослідження мають практичне значення для розробки корпоративних стратегій безпеки, оцінки готовності підприємств до кризових викликів та формування науково-практичних підходів до забезпечення економічної стійкості підприємств і об’єктів критичної інфраструктури у міжнародному середовищі.