Цифрове лідерство та його структурні розриви у світовій економіці: порівняльні виміри

Abstract

UK: Стрімка цифрова трансформація формує нову архітектуру глобальної економіки, у якій технологічна інфраструктура, інституційна спроможність і мережеві взаємодії визначають не лише конкурентоспроможність окремих держав, а й конфігурацію глобальних економічних зв’язків. У XXI столітті цифрове лідерство перестає бути символічною ознакою технологічної переваги: воно стає структурним ресурсом розвитку, який впливає на продуктивність, інноваційність і здатність держав інтегруватися в глобальні потоки. У цьому контексті порівняльний аналіз міжнародних індексів цифрового розвитку дає змогу не лише фіксувати поточні позиції країн, а й виявляти структурні асиметрії, що визначають траєкторії подальшої цифрової еволюції та глобального економічного зростання. Мета статті полягає в ідентифікації цифрових лідерів глобальної економіки, аналізі динаміки їхніх позицій у 2022–2024 рр. та порівнянні результатів різних індексів для з’ясування особливостей моделей цифрового розвитку. Методологічну основу становлять системний та порівняльний підходи, а також вторинний аналіз даних міжнародних рейтингів: WDCR (IMD), NRI (Portulans Institute) та IDI (ITU). Результати дослідження показують чітку диференціацію траєкторій цифрового розвитку: 1) збалансовані лідери (США, Сінгапур, Данія) стабільно демонструють високі позиції в усіх індексах; 2) технологічні лідери з інституційними обмеженнями (Саудівська Аравія) мають сильну інфраструктурну базу, але слабші інституційні параметри; 3) системно вразливі економіки (Бразилія) характеризуються низькими показниками за всіма індикаторами. Виявлені розриви відображають структурну асиметрію між технологічною спроможністю, інституційною якістю та інноваційною динамікою. Практичне значення полягає в уточненні параметрів цифрового лідерства, виявленні зон зростання та потенціалу структурних перетворень. Отримані результати можуть бути використані для формування стратегій цифрової політики, розробки національних дорожніх карт цифровізації, залучення інвестицій у ключові сегменти цифрової інфраструктури та інтеграції економік у глобальні мережеві потоки.

EN: Rapid digital transformation is reshaping the architecture of the global economy, where technological infrastructure, institutional capacity, and network interactions determine not only national competitiveness but also the configuration of global economic linkages. In the 21st century, digital leadership is no longer a symbolic marker of technological superiority: it has become a structural resource that influences productivity, innovation, and the ability of states to integrate into global flows. In this context, the comparative analysis of international digital development indices enables not only the assessment of current positions but also the detection of structural asymmetries that shape countries developmental trajectories and the future landscape of the global economy. The purpose of this article is to identify the digital leaders of the world economy, to analyze the dynamics of their positions over 2022–2024, and to compare the results of different indices in order to reveal distinctive models of digital development. The methodological framework is based on systemic and comparative approaches as well as secondary data analysis of major global rankings: WDCR (IMD), NRI (Portulans Institute), and IDI (ITU). The findings reveal a clear differentiation of digital development trajectories: (1) balanced leaders (United States, Singapore, Denmark) demonstrate consistently high rankings across all indices; (2) technological leaders with institutional constraints (Saudi Arabia) combine advanced infrastructural capacity with weaker institutional performance; (3) structurally vulnerable economies (Brazil) show persistently low results. The gaps between indices reflect deep asymmetries between technological capability, institutional quality, and innovation dynamics. The practical relevance of this research lies in refining the parameters of digital leadership and identifying potential growth zones. The results can support strategic digital policymaking, the design of national digitalization roadmaps, the attraction of investment in key infrastructure segments, and more effective integration of economies into global network flows.