О потенциально допустимой трактовке необъяснимого явления

Abstract

RU: Постановка проблемы. Конструктивное отрицание традиционных убеждений часто является мощным источником научных открытий. Однако отсутствие конструктивного отрицания явления дива не может восприниматься как отсутствие адекватного его толкования. При этом допускается, что толкование явлений дива может базироваться на определении области их существования, которая является вычислительно неприводимой в границах существующих методов идентификации. Определение подобной области инициирует формирование гипотез, истолковывающих предположения об их наличии. Пример возникновения одной из гипотез рассматривается в настоящем эссе. Привлекая релятивистскую физику и космологию, авторы выдвигают гипотезу о возможности существования параллельного пространственно-временного континуума к имеющемуся. Это позволяет предполагать существование фрагментов явлений типа дива, смещенных по времени к основному такому континууму. Наличие такого явления позволяет предполагать мысленное подключение перципиента к параллельному пространственно-временному континууму и осуществлять смещенные по времени предсказания. Как пример приводится факт существования вычислительно неприводимой области конкретного психофизического явления (скульптурное портретирование).

UK: Постановка проблеми. Конструктивне заперечення традиційних переконань часто є потужним джерелом наукових відкриттів. Однак, відсутність конструктивного заперечення явища дива не може сприйматися як відсутність адекватного його тлумачення. При цьому допускається, що тлумачення явищ дива може базуватися на визначенні області їх існування, яка є обчислювально незвідною в межах існуючих методів ідентифікації. Визначення подібної області ініціює формування гіпотез, що тлумачать припущення про її наявність. Приклад виникнення однієї з гіпотез розглядається в цьому есе. Залучаючи релятивістську фізику і космологію, автори висувають гіпотезу про можливість існування паралельного просторово-часового континууму відповідно до наявного. Це дозволяє припускати існування фрагментів явищ типу дива, зміщених по часу до основного такому континууму. Наявність такого явища дозволяє припускати уявне підключення перципієнта до паралельного просторово-часового континууму і здійснювати зміщені за часом передбачення. Як приклад наводиться факт існування обчислювально незвідної області конкретного психофізичного явища (скульптурне портретування).

EN: Raising of problem. The article notes that constructive denial of traditional beliefs is often a powerful source of scientific discoveries. However, the absence of a constructive negation of the diva phenomenon can not be perceived as a lack of an adequate interpretation of it. It is assumed that the interpretation of Diva phenomena can be based on the definition of the area of their existence, which is computationally irreducible within the boundaries of existing methods of identification. The definition of such an area initiates. The formation of hypotheses that interpret the assumptions about its existence. An example of the origin of one of the hypotheses is considered in this essay. Drawing on relativistic physics and cosmology, the authors put forward a hypothesis about the possibility of the existence of a parallel space-time continuum to the existing one. This allows us to assume the existence of fragments of diva-type phenomena shifted in time to the main such continuum. The presence of such a phenomenon allows one to assume a mental connection of the percipient to a parallel space-time continuum and to implement time-shifted predictions. As an example, the existence of a computationally irreducible region of a concrete psychophysical phenomenon (sculptural portraying) is given.