Розвиток інституту банкрутства в Україні

Abstract

UK: Стаття присвячена аналізу особливостей розвитку інституту банкрутства в Україні. Визначено, що незважаючи на поступовий рух в бік створення сприятливого середовища для діяльності українських підприємств, до теперішнього часу залишаються невирішеними деякі теоретичні, методологічні і практичні питання в наукових дослідженнях вітчизняних вчених. Проаналізовано інституціонально-правові засади розвитку інституту банкрутства в Україні. Визначено, що першому етапу відповідає затверджений у 1994 р. Закону України «Про банкрутство». Другому - Господарський кодекс України прийнятий у 2003 році. Визначено, що найбільші трансформації інституту банкрутства відбулися на третьому етапі його розвитку (період з 2010 по 2019 роки). Прийняття трьох нових правових документів призвело до формування доволі чіткої попереджальної бази, спрямованої на виявлення ознак неплатоспроможності підприємства. Доведено, що інститут банкрутства на початку ХХІ ст. виявляється затребуваним, перш за все, як інструмент отримання прав власності над життєздатними підприємствами і усунення конкурентів. Отримані результати свідчать, що розвиток інституту банкрутства за останні десятиліття трансформувався в бік розширення суб'єктів процедур банкрутства та посилення їх правової регламентації, доповнення прав та обов'язків кредиторів і боржника. А з прийняттям у 2019 році Кодексу України з процедур банкрутства почався 4 етап його розвитку, який можна охарактеризувати як початок чергової трансформації. Визначено, що нова геополітична ситуація, ускладнення кон'юнктури на світових та вітчизняному ринках та інші деструктивні фактори ставлять перед інститутом банкрутства в Україні більш складні завдання. Обґрунтовано що, існує необхідність врахування в подальшому вплив принаймні двох груп факторів: пов'язаних з підвищенням турбулентності зовнішнього середовища, а також розширенням та відмінностями вимог до обсягів і якості аналітичної інформації про стан проблемних суб'єктів (боржників) з боку зацікавлених осіб.

EN: The article is devoted to the analysis of peculiarities of development of the bankruptcy institute in Ukraine. It has been determined that, despite the gradual movement towards creating a favorable environment for the activity of Ukrainian enterprises, some theoretical, methodological and practical questions in the scientific research of domestic scientists are still unresolved. Institutional and legal bases of bankruptcy institute’s development in Ukraine are analyzed. It is determined that the first stage corresponds to the Bankruptcy Law approved in 1994. Second, the Economic Code of Ukraine was adopted in 2003. It is determined that the largest transformations of the bankruptcy institute took place in the third stage of its development (period from 2010 to 2019). The adoption of three new legal documents has led to the formation of a fairly clear warning base aimed at identifying signs of insolvency of an enterprise. It is proved that the bankruptcy institute at the beginning of 21st century is sought after, above all, as a tool for obtaining ownership of viable businesses and eliminating competitors. The obtained results show that the development of the bankruptcy institute over the past decades has been transformed towards the expansion of the subjects of bankruptcy proceedings and the strengthening of their legal regulation, supplementing the rights and obligations of creditors and debtors. And with the adoption of the Bankruptcy Code of Ukraine in 2019, the fourth stage of its development has begun, which can be characterized as the beginning of another transformation. It is determined that the new geopolitical situation, complications of the situation on the world and domestic markets and other destructive factors complicate the bankruptcy institute in Ukraine. It is substantiated that there is a need to take into account the further impact of at least two groups of factors: those related to the increased turbulence of the external environment, as well as those related to the expansion and differences in the requirements for the volume and quality of analytical information on the status of problematic entities (debtors) presented by stakeholders.