Проблеми моніторингу пам’яток архітектури

Abstract

UK: Постановка проблеми. Історична архітектурна забудова є одним з надбань міста, що формувалась протягом багатьох років та десятиріч, з використанням будівельних матеріалів, методів, засобів і традицій в будівництві. Історичні будівлі надають індивідуальність місту. Вивчення, та навіть наявність історичних будівель з самобутньою архітектурою у сьогоденні може бути одним з факторів національної самосвідомості. Саме тому доцільність збереження історичних пам’яток архітектури у містах України набуває великої актуальності у сьогоденні. Відсутність достатньої уваги до цього питання може призвести до втрати нашої культурної спадщини. Адже багато будівель було втрачено, не дійшовши до сьогоднішніх часів. Тому збереження архітектурних пам’яток нашої історій має особливу цінність для людства. У зв’язку з урбанізацією міст та з розвитком інженерно-транспортної інфраструктури багато дійшовши до нас будівель – пам’яток архітектури мають досить незадовільний стан. Ці об’єкти під дією часу та людської діяльності поступово втрачають або вже втратили придатний до експлуатації стан. Вони вже не мають можливості задовольняти функціональним та конструктивним вимогам, їх характеристики міцності та надійності зменшуються. Зовнішній вигляд теж втрачає свою красу та естетичність. Одним з найбільш небезпечних факторів для споруди є нерівномірне осідання, що може бути пов’язано з втратою несучої здатності основи чи пошкодженням фундаментів, що перестають виконувати свої функції повністю або частково. У цьому випадку необхідне підсилення фундаментів чи їх реконструкція. На сьогоднішній день в Україні багато пам’яток нашої нерухомої культурної спадщини знаходяться в аварійному або не придатному для експлуатації стані, потребуючи використання конструктивних заходів щодо збереження будівель. І відновлення необхідно не тільки надземній частині, а й підземній.