Інституціональні особливості договору оренди землі

Abstract

UK: Постановка проблеми. Здійснення земельної реформи, розпаювання земель розширюють спектр застосування договору оренди землі. Договір оренди землі за своєю природою являє собою угоду, за якою одна сторона (орендодавець) зобов'язується надати у строкове платне володіння і користування земельну ділянку іншій стороні (орендарю). Правова мета такого договору − перехід права користування землею від однієї особи до іншої. Земельні ділянки з однієї сторони є нерухомим майном, а отже договори відносно їх оренди мають специфічне цивільно-правове регулювання. З іншої сторони земельні ділянки мають специфічне й чітко визначене вже земельним законодавством цільове призначення. Необхідність враховувати й цивільно-правові й земельно-правові аспекти викликає багато інституціональних проблем пов’язаних з укладанням договорів оренди землі